Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2015 року Справа № 914/481/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,за участю представників:позивача -не з'явились,відповідача третіх осіб-не з'явились, -Чебан І.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту економічної політики Львівської міської радина постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 26.05.2015у справі№914/481/14 за позовомТОВ "Олімпік ЛТД"до (треті особиДепартаменту економічної політики Львівської міської ради 1.Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України, 2.Львівська міська рада)про внесення змін до договору про пайову участь та визнання договору виконанимвстановив:

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.12.2014 (суддя Кидисюк Р.А.) позов задоволено повністю - на підставі ч.5 ст.30 та п.7 Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визнано укладеним між ТОВ "Олімпік ЛТД", Західним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України та Департаментом економічної політики Львівської міської ради договір про внесення змін і доповнень до договору про пайову участь №215 від 28.09.2010 зі змінами, внесеними додатковою угодою №261 від 17.11.2010, на умовах, визначених ТОВ "Олімпік ЛТД" та Західним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України у проекті договору, долученого до листа-пропозиції №88 від 11.11.2014 року, отриманого 11.11.2014 року Департаментом економічної політики Львівської міської Ради, а саме: "Договір про пайову участь №215 від 28.09.2010 із змінами, внесеними додатковою угодою №261 від 17.11.2010, змінено шляхом внесенням змін у пункт 3.1. наступного змісту: "3.1. Сплатити пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова, в сумі один мільйон сорок вісім тисяч п'ятсот тридцять грн. 71 коп. (1048530,71 грн.) код платежу 50110000 "Цільові фонди, утворені органами місцевого самоврядування", розрахунковий рахунок №31512931700002 в ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, код ЄДРПОУ 23949066, утримувач: місцевий бюджет м. Львова 1) 50000 грн. до 25 грудня 2010р. 2) 988530,71 грн. до 31 грудня 2011 р., що включає : 1) 878725, 64 грн., 2) передачу ЛМКП "Львівводоканап" зворотнього клапану AVKDN №350 Р №1053-350 350007 на суму 32436 грн. 67 коп., 3) передачу безоплатно у власність територіальної громади м. Львова зовнішніх водопровідних мереж за адресою - м.Львів, вул.Тракт Глинянський 161Б на суму 87368,40 грн.". Визнано договір про внесення змін від 11.11.2014 до договору про пайову участь №215 від 28.09.2010 із змінами, внесеними додатковою угодою №261 від 17.11.2010, а саме п.3.1 виконаним.

Рішення мотивоване тим, що судовими рішеннями у справі №914/1293/13 встановлено преюдиціальний факт грошової заборгованості позивача, однак, у цій справі не досліджувалась обставина внесення окремого вартісного майна позивачем в інженерну інфраструктуру м.Львова, а, відтак, позивач правомірно звернувся до відповідача з вимогою про зарахування вартості переданого майна в рахунок зменшення соціального внеску на розвиток інфраструктури міста.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 (судді: Дубник О.П., Матущак О.І., Скрипчук О.С.) рішення скасовано в частині визнання договору про внесення змін від 11.11.2014 до договору про пайову участь №215 від 28.09.2010, а саме п.3.1 виконаним. В решті рішення залишено без змін.

Департамент економічної політики Львівської міської ради у поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ч.1 ст.73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ч.5 ст.30, ч.5 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ч.5 ст.271 Закону України "Про планування та забудову територій" та ст.11112 ГПК України. Зокрема, скаржник вказує на відсутність правових підстав для зменшення розміру пайового внеску зважаючи на те, що станом на дату звернення з позовом Львівською міською радою не приймалася ухвала про часткове звільнення відповідача від сплати пайового внеску. Також заявник вказує на неврахування викладеної у постанові ВГСУ від 14.10.2014 правової позиції про те, що наявність підстав для приведення договору про пайову участь у відповідність із Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" шляхом зміни (зменшення) розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту законодавцем поставлено у залежність від того, хто є платником відповідного внеску, а саме така підстава наявна виключно в разі, якщо платником виступає замовник будівництва, в той час як в даному випадку платником виступає дольовик (позивач), а не замовник (Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України).

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника третьої особи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова - скасуванню в частині задоволення позовних вимог про визнання укладеним договору про внесення змін і доповнень до договору про пайову участь №215 від 28.09.2010 з передачею справи на новий розгляд в цій частині позову до господарського суду Львівської області з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.09.2010р. між Департаментом економічної політики Львівської міської ради та Західним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України (замовник), ТОВ "Олімпік ЛТД" (дольовик) укладено договір про пайову участь №215, відповідно до умов п.1.1 якого замовник зобов'язується здійснити відрахування у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом сплати пайового внеску на умовах і у порядку, передбаченому цим договором та ЗУ "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва".

Згідно п.1.2 договору замовник здійснює будівництво 10-ти поверхового житлового будинку з мансардним поверхом та офісними приміщеннями в рівні цокольного поверху на вул. Тракт Глинянський, 153 у м. Львові.

Пунктом 3.1 договору встановлений обов'язок дольовика (ТОВ "Олімпік") сплатити пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова в сумі 1048530,71 грн., з яких: 50000 грн. - до 25 жовтня 2010 року та 998530,71 грн. - до 31 грудня 2011 року.

17.11.2010р. на підставі звернення ТОВ "Олімпік" №2-11843 від 04.11.2010 між сторонами наведеного договору укладено додаткову угоду №261 про внесення змін до договору про пайову участь №215 від 28.09.2010. Сторони погодили внести зміни у п.3.1 договору в частині терміну сплати першого траншу платежу пайового внеску, який дольовик повинен був сплатити до 25.12.2010р.

На виконання технічних умов №15-3927 від 19.08.2005, виданих позивачу Львівським міським комунальним підприємством "Львівводоканал" на підключення житлового будинку по вул. Тракт Глинянський, 153 у місті Львові, та з урахуванням листа ЛМКП "Львівводоканал" №15-538 від 14.02.2011 року), позивачем передано ЛМКП "Львівводоканал" зворотній клапан AVK DN 350 PN 10 53-350 350007 на суму 32436,67 грн., з відміткою представника ЛМКП "Львівводоканал" Пирожок Мар'яни Дмитрівни про отримання на підставі довіреності №464/1 від 22.03.2012 року, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000007 від 22.03.2012.

Також відповідно до п.1.2 ухвали Львівської міської ради №1206 від 16.02.2012 року ТОВ "Олімпік" передало безоплатно у власність територіальної громади м. Львова зовнішню водопровідну мережу діаметром 160мм, довжиною 130,29 м/п, що прокладена біля житлового будинку на вул. Тракт Глинянський, 161-б, залишковою балансовою вартістю 94076,40 грн., яка в подальшому зменшена до 87368,40 грн., що підтверджується підписаним та скріпленим печатками позивача та представника ЛМКП "Львівводоканал" актом прийому-передачі №1 від 29.02.2012.

Відповідно до вимог ст.181 ГК України ТОВ "Олімпік ЛТД" звернулось до Львівської міської ради з листом-пропозицією №12 від 06 лютого 2014 року укласти договір про внесення змін до договору про пайову участь №215 від 28 вересня 2010 року а саме: доповнити договір пунктом 3.1.1, що стосується обов'язкового зменшення пайового внеску на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова позивача, якщо технічними умовами передбачено необхідність будівництва третьою особою-1 інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки, на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються у комунальну власність (ТОВ "Олімпік ЛТД"). До вказаного листа позивач долучив проект договору про внесення змін і доповнень до договору про пайову участь №215 від 28 вересня 2010 року, підписаний дольовиком та замовником.

Лист з пропозицією позивача відповідач отримав 06.02.2014р. (вхідний №2-1786).

У відповідь на пропозицію позивача укласти договір про внесення змін до договору про пайову участь, відповідач надіслав останньому лист №23-301 від 17.02.2014, в якому повідомив, що оскільки об'єкт будівництва введено в експлуатацію, а рішенням господарського суду Львівської області від 26.11.2013 по справі №914/1293/13 задоволено позов першого заступника прокурора м.Львова в інтересах держави в особі Департаменту економічної політики Львівської міської ради до ТОВ "Олімпік ЛТД", Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (за участю третіх осіб: Львівської міської ради та ЛМКП "Львівводоканал") про стягнення 119805,07 грн. заборгованості по сплаті пайового внеску за договором про пайову участь №215 від 28.09.2010, відтак, відсутні правові підстави для внесення змін до цього договору.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2014 у справі №914/1293/13 рішення господарського суду Львівської області від 26.11.2013 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що предмети спору по справах №914/1293/13 та №914/481/14 є різними, і позов про стягнення заборгованості розглядався за відсутності обставин, про які йдеться в даній справі, зокрема, змін у п.3.1 договору №215 на момент розгляду справи №914/1293/13 ще не було внесено. Крім того, встановлення факту заборгованості не суперечить предмету позову у даній справі, оскільки позивач не просить змінити суму пайового внеску, а лише зарахувати у необхідну до сплати суму передачу: 1) ЛМКП "Львівводоканал" зворотнього клапану AVK DN 350 PN 1053 - 350350007 на суму 32436,67 грн.; 2) передачу безоплатно у власність територіальної громади м. Львова зовнішніх водопровідних мереж за адресою: м. Львів, вул. Тракт Глинянський,161-б на суму 87368,40 грн. При цьому, згідно поданого проекту про внесення змін у п.3.1 договору, кошти в розмірі 878725,64 грн. підлягають оплаті позивачем самостійно.

Враховуючи приписи законодавства у сфері містобудування, а саме положення ч.5 ст.30, ч.5 ст.40 та п.7 Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", суди дійшли висновку про те, як на момент укладення договору №215 від 28.09.2010, так і на момент виникнення спору між сторонами, законодавство України закріплювало за особою, яка понесла затрати на будівництво інженерних мереж та їх передачу, право на зменшення розміру пайового внеску на суму затрат, а тому, в зв'язку з ухиленням відповідача від дотримання норм вказаного закону, вимога позивача про визнання укладеним договору про внесення змін до договору про пайову участь є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Колегія погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання виконаним п.3.1 договору про пайову участь №215 від 28.09.2010 з тих мотивів, що обраний позивачем неналежний спосіб захисту права, такий як визнання договору виконаним, не відповідає способам захисту цивільних прав, передбаченим ст.16 ЦК України. При цьому, апеляційною інстанцією правомірно відхилено твердження скаржника про обов'язковість винесення Львівською міською радою ухвали з питання повного чи часткового звільнення від сплати пайового внеску, оскільки в даному спорі йдеться не про зменшення розміру пайового внеску, а про фактичне зарахування на його сплату вартості майна, переданого на розвиток інфраструктури міста.

Разом з тим, відповідно до ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з п.4 ч.1 ст.84 ГПК України резолютивна частина рішення має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).

Колегія суддів враховує те, що в резолютивній частині постанови від 26.05.2015, на відміну від її мотивувальної частини, помилково зазначається лише про часткове скасування рішення, але не міститься остаточного висновку щодо результату розгляду позовних вимог про визнання договору виконаним.

Відповідно до п.5 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції.

Відтак, з метою приведення резолютивної частини оскаржуваної постанови у відповідність з приписами ч.1 ст.84 ГПК України та змістом її мотивувальної частини, колегія вбачає підстави для зміни постанови шляхом доповнення її резолютивної частини вказівкою про відмову в позові в частині визнання договору про внесення змін від 11.11.2014 до договору про пайову участь №215 від 28.09.2010 із змінами, внесеними додатковою угодою №261 від 17.11.2010, а саме п.3.1 виконаним.

Проте, колегія не може погодитися з передчасними висновками судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до приписів ст.11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Однак, судами попередніх інстанцій при новому розгляді справи не виконано вміщені в постанові ВГСУ від 14.10.2014 обов'язкові вказівки касаційної інстанції щодо повного з'ясування обставин, які мають істотне значення, а саме залишено поза увагою та не надано належної правової оцінки змісту норм ч.5 ст.30, ч.5 ст.40 та п.7 Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" в їх сукупності та у співвідношенні з наявністю чи відсутністю у позивача як дольовика (інвестора) права на зменшення розміру пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі, якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються у комунальну власність.

Згідно з ч.5 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Відповідно до імперативних вимог п.7 Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі, якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту ч.5 ст.30, ч.5 ст.40 та п.7 Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", наявність підстав для приведення договору про пайову участь у відповідність з цим Законом шляхом зміни (зменшення) розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту законодавцем поставлено у залежність від того, хто є платником відповідного внеску, а саме така підстава настає виключно в разі, якщо платником виступає замовник будівництва.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, пунктом 3.1 договору про пайову участь №215 від 28.09.2010 обов'язок по сплаті пайової участі покладено саме на ТОВ "Олімпік ЛТД", який має статус дольовика, а замовником будівництва є Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України (третя особа-1), яке звільнена від сплати пайового внеску.

Відповідно до ч.1 ст.14 та ст.204 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість, з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та позивачем не доведено визнання недійсним пункту 3.1 договору №215 від 28.09.2010 у встановленому порядку чи внесення до нього змін щодо зобов'язаної особи, а тому цей пункт є обов'язковим для виконання сторонами договору (ст.629 ЦК України).

Водночас, в обґрунтування відмови у прийнятті пропозиції ТОВ "Олімпік ЛТД" про внесення змін до договору, викладеній у листі №12 від 06.02.2014, Департамент економічної політики Львівської міської ради послався на задоволення позовних вимог у справі господарського суду Львівської області №914/1293/13, в якій судовим рішенням від 26.11.2013 присуджено до стягнення з ТОВ "Олімпік ЛТД" 119805,07 грн. заборгованості по сплаті пайового внеску за договором про пайову участь №215 від 28.09.2010.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2014 у справі №914/1293/13 (за участю Департаменту економічної політики Львівської міської ради - позивача, ТОВ "Олімпік ЛТД" та Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України - відповідачів) скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 та залишено без змін рішення господарського суду Львівської області від 26.11.2013, яким позов було задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Олімпік ЛТД" у дохід міського бюджету м.Львова 119805,07 грн. заборгованості зі сплати пайового внеску на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури. Стягувачем за рішенням визнано Департамент економічної політики Львівської міської ради. Відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення грошових коштів із Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (солідарно з ТОВ "Олімпік ЛТД").

Таким чином, підстави для відмови від внесення змін до договору про пайову участь, які визначені у листі Департаменту економічної політики Львівської міської ради №23-301 від 17.02.2014, на даний час не спростовані.

Крім того, відповідно до імперативних приписів ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судовим рішенням у справі №914/1293/13 встановлено, що грошові зобов'язання ТОВ "Олімпік ЛТД" у встановленому порядку не змінені, тому наявний факт неналежного виконання умов пункту 3.1 договору щодо сплати пайового внеску у встановлений строк і недоплата становить 119805,07 грн. На даний час відсутній факт припинення грошового зобов'язання ТОВ "Олімпік ЛТД" зі сплати внеску на створення і розвиток інженерної інфраструктури м.Львова.

Зазначені юридичні факти в силу вимог ч.3 ст.35 ГПК України не підлягають доведенню при розгляді даної справи, в якій беруть участь ті самі особи.

Відтак, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про те, що дії відповідача по ухиленню від внесення змін до договору про пайову участь №215 від 28.09.2010 (в частині зменшення розміру пайового внеску позивача) є неправомірними та такими, що суперечать чинному законодавству України.

За таких обставин, не мають значення для даної справи твердження заявника щодо можливості зміни ціни даного договору лише за згодою сторін.

Отже, наведене вище вимагає від суду касаційної інстанції встановлювати фактичні обставини справи, зокрема, щодо доведеності чи недоведеності підстав для мотивованої відмови відповідача від внесення змін до договору про пайову участь №215 від 28.09.2010 в частині розміру пайової участі позивача у розвитку інфраструктури м.Львова, що безумовно виходить за межі перегляду справи в порядку касації (ч.2 ст.1117 ГПК України) та є підставою для скасування оскаржуваних рішення та постанови в частині задоволених позовних вимог і передачі справи на новий розгляд до місцевого господарського суду у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням ним обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п.3 ст.1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Зважаючи на те, вищезгадані порушення норм процесуального права (ст.ст.35,43,84,101,105,11112 ГПК України), які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, допущені судами першої та апеляційної інстанцій, колегія вбачає достатні правові підстави для часткового задоволення скарги шляхом скасування рішення та постанови в частині задоволених позовних вимог з передачею справи на новий розгляд в цій частині позову до господарського суду Львівської області.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.84,1115,1117-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту економічної політики Львівської міської ради задовольнити частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 11.12.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 у справі №914/481/14 скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання укладеним договору про внесення змін і доповнень до договору про пайову участь №215 від 28.09.2010 з передачею справи на новий розгляд в цій частині позову до господарського суду Львівської області.

В решті позовних вимог постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 у справі №914/481/14 змінити, виклавши пункт 1 її резолютивної частини в наступній редакції:

"Апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення господарського суду Львівської області від 11.12.2014 у даній справі скасувати в частині визнання договору про внесення змін від 11.11.2014 до договору про пайову участь №215 від 28.09.2010 із змінами, внесеними додатковою угодою №261 від 17.11.2010, а саме п.3.1 виконаним. Відмовити в позові в цій частині".

Головуючий, суддяВ.Овечкін Судді:Є.Чернов В.Цвігун